Ні одна квітка не відіграє такої великої ролі у побуті, релігійному та політичному житті людини, як троянда. 
З нею пов’язано чимало міфів, легенд, переказів і обрядів. В одному з грецьких міфів розказується про походження троянди.

Афродіта, богиня краси і любові, дізнавшись про смерть на полюванні її коханого Адоніса, пішла шукати тіло прекрасного парубка в гори Кіпру. 
По дорозі вона поранила свої ніжні ноги об колючки терну і гострого каміння. Каплі її крові, падаючи на землю, перетворювалися в червоні троянди.

В іншій легенді розповідається, що троянди утворилися із нектару, випадково пролитого богами на землю.

Древні римляни пов’язували появу булих троянд з міфом про Венеру.
 Коли богиня виходила на берег із морської безодні, там, куди падала морська піна з її тіла, виростали білі троянди.

Бог закоханих Купідон подарував першу білу троянду Гарпократу – богу мовчання, щоб він не розголошував тайну походеньок Венери. 
У древніх народів і в середні століття біла троянда вважалась символом мовчання. 
Якщо в залі трапез красувалась біла троянда, то всі розуміли, що речі, які будуть промовлені за столом, не будуть розголошуватися.

Спочатку, розповідається у другій легенді, троянда не мала колючок. 
В міру того, як люди псувалися і переставали достойно цінити красоту, троянда все більше і більше покривалася колючками.

Грецькі чарівниці робили із троянд любовні зілля.

Троянда була улюбленою квіткою римлян. У Римі і інших італійських містах, в період цвітіння троянд, влаштовувалися спеціальні свята в їх честь. 
Гірляндами і вінками прикрашали статуї, храми. Трояндами усипали дороги. Їх кидали до ніг героїв і переможців.